Звичайний день

Сьогоднішній день, обіцяв бути звичайним закінченням тижні. П'ятниця є п'ятниця, хтось збирається випити і погуляти, а хтось просто чекає вечора, щоб дістатися до подушки і з приємною думкою про те, що завтра не потрібно рано вставати та кудись бігти, заплющити очі і поринути у царство Морфея. Я ж планував віртуозно балансувати між першою і другою групою. Загалом, все повинно було бути дуже банально.
Однак, мою увагу привернула подія, яка мала сьогодні відбутися в школі у моєї доньки. Там було заплановано благодійний ярмарок, на якому діти молодших класів продаватимуть домашню випічку та поробки, а отримані кошти підуть на допомогу важкопораненому ветерану АТО.
Я знав про ярмарок заздалегідь, але якось не особливо приділяв цьому увагу. Але ось сьогодні вранці у мене в голові виникла думка, що моя маленька дитина в силу віку сам того, особливо ще не усвідомлюючи, братиме участь в чудовій справі - допомозі людині, яка захищала нашу країну, а тепер сам потребує на допомогу та захист. А я, навіть не спромігся дізнатися, а що це за людина, де, коли і як вона отримала поранення?
З'ясування цієї інформації зайняло рівно хвилину, по закінченню якої я потрапив на сторінку Вікіпедії присвячену Сергію Загасайлу. Не буду тут писати подробиці його біографії, хто захоче легко знайде їх.
А пишу я це власне до того, що ми на стільки загрузли в своїх «важливих справах» і негативі, який вливається нам в вуха і очі, що не звертаємо уваги на події, які несуть нехай маленьку, але частинку добра та позитиву. А таких позитивних і важливих подій щодня в Україні відбувається багато, але їх закриває потік банальності та негативу.
Так може варто більше свого дорогоцінного часу приділяти тому гарному та важливому, що відбувається навколо нас?